Відкрити власний бізнес в іншій країні, не знаючи досконало мови та місцевої системи, — крок, на який наважиться не кожен. Для українки Олени Трубанової ця мрія стала реальністю.
Сьогодні у Франкенталі працює її ательє «Перлина» за адресою: Westliche Ringstraße 10, 67227 Frankenthal. Тут ремонтують, перешивають і створюють одяг, а серед клієнтів — люди з різних країн. Та шлях до власної справи в Німеччині тривав кілька років.
34 роки за швейною машинкою
Олена працює швачкою вже 34 роки. В Україні вона протягом 15 років мала власне ательє та добре знала, як організувати роботу, спілкуватися з клієнтами й виконувати найрізноманітніші замовлення.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії звичне життя змінилося. Замість суконь, костюмів та повсякденного одягу Олена почала шити речі для українських військових.
«Я прийшла до волонтерського центру й сказала: “Ось мої руки. Користуйтеся”. Ми шили балаклави, маскувальні халати, розгрузки. Працювали майже без зупинки», — згадує вона.
Згодом Олена переїхала до Німеччини. І хоча професійного досвіду їй не бракувало, найбільшим бар’єром стала мова.
«Найбільше я боялася мови. Думала: як я буду працювати? Як спілкуватися з людьми?»
Вчитися довелося не шити, а вести бізнес
Ідея знову відкрити власне ательє не зникла після переїзду. Проте у Німеччині потрібно було розібратися з новими правилами, документами, орендою приміщення, бухгалтерією та іншими організаційними питаннями.
Зробити перші кроки допомогли курси для майбутніх підприємців, які запропонував Jobcenter. Там Олена отримала знання про те, як працює власний бізнес у Німеччині.
Велику частину організаційних питань взяла на себе її донька Марина.
«Мама чудово знає свою справу. А я взяла на себе документи, бухгалтерію, звітність і все, що пов’язано з німецькою системою. Це справді була наша спільна справа», — розповідає Марина.
Три роки заощаджень — і власна «Перлина»
До відкриття ательє родина готувалася близько трьох років. За словами Олени, вона намагалася відкладати майже кожен зароблений євро.
Разом із донькою вони самостійно шукали приміщення, робили ремонт, збирали меблі та встановлювали обладнання.
Так у Франкенталі з’явилося ательє «Перлина».
Сьогодні клієнти знаходять його через Google, приходять за рекомендаціями знайомих, а багато хто після першого замовлення повертається знову.
Від джинсів до водолазного костюма
У майстерні ремонтують і перешивають практично все: джинси, сукні, піджаки, куртки, сценічні костюми та інший одяг.
Якщо річ ще можна врятувати, Олена намагається знайти спосіб це зробити.
Вона жартує, що за десятиліття роботи їй доводилося шити майже все.
«Я завжди жартувала, що шила вже все, крім водолазного костюма. А потім мені принесли саме водолазний костюм».
Олена каже, що за роки роботи в двох різних країнах переконалася в одному: якісну роботу цінують незалежно від того, де ти живеш.
«Боятися, але робити»
Власне ательє у Німеччині колись здавалося їй далекою мрією. Сьогодні у цієї мрії є адреса, постійні клієнти та власна назва.
Тим, хто також думає про власну справу, але не наважується зробити перший крок, Олена радить не чекати, поки страх зникне.
«Що я пораджу іншим? Боятися, але робити. Страх буде завжди. Але якщо нічого не зробити — нічого й не зміниться».
Історія «Перлини» — це не лише історія про відкриття ательє. Це історія про те, як після вимушеного переїзду можна поступово відбудувати своє життя і знову повернутися до справи, яку любиш.
